Якби, оте єдине, - назавжди…
Якби мені ще трішечки терпіння,
Ще серце просить: доле підожди,
Бо ти і я вросли одним корінням.
З цього коріння виросте дубок,
І жолуді розсиплються довкола,
Дубок, кохана – доленьки синок,
Без нього певно була б доля гола.
А так є захист, двоє є орлят
І світить сонце в нас над головою.
Щоб Бог нам дав в житті ще купу свят,
Ми поженили внуків із тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2016
автор: Віталій Назарук