Ти знаєш , земле, я жива,
Жива, бо дихаю тобою,
Твоїм світанком та імлою,
Сміюсь і плачу я тобою...
Ти літ і зим моїх - жнива.
Землі моєї кожна пташка
В душі співає і дзвенить.
Крізь землі і часи летить,
Яко предивна струна - нить-
Дзвіночок в полі і ромашка.
Ти знаєш, земле, я жива
Над всіх живих у цьому світі...
Хай сонце вже моє в зеніті,-
Душа - у сонячному літі
Бруньки весняні пожина...
Лиш око тішиться принадам
Якусь хвилину, якусь мить,
В нове, незвідане летить,
Але душа чомусь мовчить
Перед Канади водоспадом...
Зацвіла вишенька стара
Таким розкішно-буйним цвітом,
Той аромат над цілим світом,
І навіть небо пахне квітом...
З тобою, вишне, я жива !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова