І майже осінь відійшла...І журавлино
так кликала мене у свій політ
прозорим небом, безкінечно синім,
лишивши тіла бренного граніт.
Так кликала, такої голосила,
за руки відривала од землі!
І спати не давала - все косила
всі сни мої й ховала у ріллі.
Хотіла може, щоб померзли взиму-
крім них нічого не тримає тут!
А ті, мов крила сірі журавлині,
крізь товщу снігу мріями зростуть
і візьмуть легко під вітрило бренне тіло -
мов парашутиком кульбабовим злетить...
А осінь майже відійшла...у небо синє...
лиш під ногами тихо листом шелестить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701928
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.11.2016
автор: Meggi