Життя порвалось на шматки
мов клаптики паперу.
Кружляє ними заметіль
і стукає у двері.
Та я не знаю відчинить
чи світло погасити?
Останні клаптики не рвать
у долі попросити.
А білий сніг мов білий птах
летить.Розправив крила.
Роки до купи я зібрать
в єдине не зуміла.
То там залишила сліди.
То там вінок лишила.
Та де б я в світі не жила
завжди квітки садила.
Лілеї білі мов кришталь.
Волошки сині-сині.
Кущів трояндових розмай.
Бузка пахучі хвилі.
Та білим снігом замете
роки життя зима.
Мов білі клаптики паперу
сніжинки на поля.
Надію маю.Бог простить.
Гріхи мої збире.
Порве і викине у сніг.
Ще й вітер замете.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701896
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 21.11.2016
автор: zhmerinchanka