Вже голі віти, ні листочка...
А була ж вишита сорочка,
Розшита листом зеленавим!
Шепталась з кленом кучерявим.
Була красива в зелен-листі,
У ґронах пишних, у намисті.
Рум'яні щічки, стрічки в косах.
Ще й цілувалися тут в росах.
А сонце зійде... то й не знали,
Що тут до раночку стояли.
Стоять й тепер... Він обнімає
І від вітрів все захищає.
Хоч голі віти... Ні листочка.
І в клена вицвіла сорочка.
Цей клен й калина біля хати.
Мені здалося – батько й мати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701891
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2016
автор: Надія Башинська