Надто багато могил і невпізнаних тіл,
І не кажіть, що народу не любить Месія.
Зрадами й неуцтвом стільки отруєно стріл.
Нині збираєм плоди наших діл –
Що посіяли.
Надто кровить пошматована рідна земля.
Дивишся десь у нікуди: ну де ж та надія?
Всі обіцянки – для нервів прожерлива тля.
Статус раба. Хочеш, щоб короля? –
Варто б діяти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701858
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2016
автор: Olechka