Я не цiную те, що маю
Чому виходить так - не знаю.
Ми тягнемось до зір, у небо,
Хоч знаємо - вони далеко.
Ми очi в небо пiднiмаєм,
Що на землi не помiчаєм.
Ми намагаэмось злетiти,
Що б душу почуттям зiгрiти.
І ось ми ближче пiдлетiли
Туди, де бути так хотiли.
Та зiрка ясно засвiтила
I душу болем оповило.
Вже не така вона яскрава
Вже не така вона бажана
на небi iх таких багато,
А може з них нема що брати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2016
автор: Юлія Мартинюк