А Ти така зворушливо мрійлива
Сидиш собі в кімнаті на дивані.
Мені у вічі дивишся звабливо –
Немов зізнатись хочеш у коханні…
Чи може то здається так мені?
Одразу сумнів відкидає серце!
Душі даруєш крила чарівні,
Натхнення поетичного джерельце.
І знову вдало підібрала фразу,
В «Контактах» розмістила на «стіні».
Її відмітив «лайком» я одразу –
Мов вітром здуло сумніви сумні.
Мого таланту в ній розкрита суть:
«Влюбитись в душу не торкнувшись тіла»
Натхнення крила риму вже несуть –
Нова поезія до Тебе полетіла…
А за вікном нова доба настала,
Заснула Ти, напевне, вже давно.
Хмаринками ніч зорі повкривала,
Мені ж не спиться, мила, все одно.
Все темрява поглинула довкола,
Лиш ноутбука світиться екран.
В кімнаті пічка трішки охолола,
Сну огорнув усіх п'янкий туман.
І ніч мені шепоче про кохання,
Що в риму загортаю я дбайливо.
На зустріч зберігаю сподівання…
А Ти така зворушливо мрійлива…
© S.Nemo
20-21.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2016
автор: Finist