Давним-давно, це кожен знає,
на Русь насунулась біда –
заповнивши степи до краю,
на Київ рухалась Орда.
Польотом стріл, вогнем і криком,
як з торби, що набита вщерть,
неслись народам військом диким:
пожар, знущання, голод, смерть…
Пройшли віки. Не сам собою
середньовічний жах минув,
та шлях прокладений Ордою
її потомок не забув.
Повзуть уперто, зброю взявши,
чумною хмарою біди,
й на танки коней помінявши,
на Київ правнуки Орди.
Старанно в танкові приціли
вони чатують дні і ночі,
військові, а то й мирні, цілі
шукають їх розкосі очі.
З одним лиш за душею шагом,*
впродовж останніх трьох років,
ґвалтують під російським стягом
люд звірі з глибини віків.
Усе цинічно враз попрали,
і Будапештський договір,
коли із „градів“ розстріляли
слов‘янське братство, дружбу, мир...
Ладу у себе дать не можуть,
та вперто лізуть за моря.
Їм це ніяк не допоможе,
уже заходить їх зоря.
Разом із нею йде удача,
розбійний „фарт“ минулих літ,
а кат отримає на здачу
снаряд, запущений в політ.
Навиліт ті проб‘ють гостинці
„Армати“ хвалену броню
і втонуть вже самі ординці
у морі крові і вогню.
В полях білітимуть їх кості,
закон такий є, вражий сину:
Хто в дім з мечем приходить „в гості“ –
той від меча навіки згине.
На зміну їх зорі кривавій,
що кане в прірву назавжди.
Другі зірки встають у славі,
щоб вберегти нас від біди.
20.11.2016
[i]* Шаг – дрібна монета (гріш) вартістю півкопійки, яка використовувалась в Україні до початку двадцятого століття.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2016
автор: Олександр Мачула