Ми збирали з тобою осінні кленові листки,
Милувались щасливо палітрою барв листопада…
Раптом я зрозуміла, що серце не рве на шматки,
Що кохання згасає, як вранці порожня лампада.
Ти захоплено-ніжно на вушко мені шепотів:
«Пригадай! Пригадай той листок, що злітає наосліп…»
В сірій муті очей тріпотіла жага почуттів,
І ти мріяв на дотик відчути мою спраглу осінь…
На нудотно-духмяній перині з минулих надій
Лиш єдине втішало – між хмарами смужка блакиті.
Ми не будемо разом. Все тлінне… Дарма не радій.
В поетичних рядках зберігай кращих спогадів миті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2016
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)