Є в бабусі песик Барс
Круглобокий, наче Марс.
Шерстка пишна у вівчарки,
Наче був у перукарки.
Білий він, як в перший сніг.
Любить сісти на поріг,
Морду – в лапи і чекати,
Коли вийде хтось з хати
Чи із вулиці зайде,
Кістку з м’ясом покладе
Перед носом у мищину
Ще й погладить йому спину.
Гострі в Барсика клики,
Обгризає чобітки
Златі – бабиній онуці.
Зубками стискає руці
Дівчинці, та не кусає
Їх, любов до Злати має.
Їздить пес на тренування
До кінолога щорання.
Мало йому – їсти, спати,
Руки, чоботи лизати,
Бігати – все це він вміє.
Охоронцем стати мріє.
Щоб дім бабці – їй він вірний друг,
Берегти від зайд-злодюг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)