Ще вчора тут співали солов'ї
І ластівки гніздечка в стрісі звили,
Лелеки стрекотали на стерні,
Там сміх і час,- життя своє прожили.
Буденний світ, святА,- в них молитви
Матусині та батька настанови,
Де сіють нині зерна кропивИ,
Мов молодиця, хата жде обнови.
Там спогади лишили гіркий біль,
Матуся сива вперлась до одвірка,
Чекання в її душу сипле сіль,
Вслухаючись, чи рипне стара хвіртка.
Чи чорнобривці знову зацвітуть,
Чи ластівка гніздечко знову звиє,
Чи діти з внуками ось- ось прийдуть,
Святковий стіл матуся знов накриє.
Гуде лиш вітер в комині пусте,
Життя буденність жадно пожирає...
Ось так щодень матуся діти жде,
Ось так щодень та старість виглядає.
Сумна та вбога, зморена буттям,
Забута, тиха та така предвічна,
Прикрита виміром- людським життям,
А в нім молитва, що жива та вічна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701731
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 20.11.2016
автор: Леся Утриско