Пошуки раю
Наші страждання – це туга за втраченим раєм,
Наші надії – це квіти в долонях снігів.
В пошуках щастя ми всі живемо і вмираєм,
Втративши віру, простивши чужих ворогів.
Мрія про щастя іскриться в очах немовляти,
Спогад про щастя ятрить чуйне серце вдови.
Як же знайти це незнане, жадане, трикляте –
Щастя, з яким навіть зевси і крези на "ви"?
Де він, той рай? От би щастя в долоні упало!
Падають зорі, як сльози небес, у пітьму.
Ледь не втонула колись на Івана Купала.
Плакала вчора. Сьогодні тебе обніму.
Я – лиш планета, що вчасно зірвалась з орбіти
І полетіла відважно в обійми твої.
Так, ми не винні у тому, що вмієм любити.
Іншим співають хуртечі, а нам – солов'ї.
Наші страждання – це туга за втраченим раєм.
Знаю, що справжнє кохання – це рай на землі.
Вперше здивуюся: "Хто це так солодко грає?"
Світом блукають незримі сумні скрипалі.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2016
автор: Донька Сонця