Я почую тебе серед тих, хто мене не кохає,
В беззмістовйній безодні, що зветься буття.
Відчуваю, як крила мої виростають.
Мій обранцю, до тебе прямує життя!
Крізь полон міркувань і зневіру у себе
Серце раптом почує знайоме биття.
І повірю тобі – як душу навчили
Мої янголи світлі – без мук каяття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2016
автор: Zinthenko Olena