Знову у пущу далеку
линуть крізь ночі і дні
парами – білі лелеки,
і чорногузи – одні.
Ночі і дні – епізоди.
А у еліти – літа.
Перелітає за воду
осінь її золота.
Птахи високого лету
знають, що небо дає.
Барди, паяци, поети
чають уміти своє.
Сіре вибілює чорне
зранку до заходу дня.
Ночами білу ворону
чорне клює вороння.
Масті козирної мало
мають бубнові низи.
Мало що з неба упало,
поки тасують тузи.
Дами себе поважають,
мітять своє королі,
ну, а валети ламають
піки за них на землі.
Фауна інде міняє
і болота, і гаї
на осіянні краї.
І як лелека, шукає
вирію. Та не чекає
інша порода її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701275
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 18.11.2016
автор: I.Teрен