Вгамуй гординю, але гордим будь,
твій стяг й в чохлі ніколи не зімнеться.
Минуть літа і доля посміхнеться,
не плачся, не пусти у душу лють.
І самоствердження ймовірно підведе,
бо пиха сточить геній твій природний,
жага погубить норов благородний,
до самознищення, як завше, приведе.
І слава, і опала небезпечні –
обидві самолюбство все ж лоскочуть,
медальки часом не сприйми за почесть,
й плювки з медалями не сплутай недоречно.
Хавтурок не чекай від добрих дядь,
бо жадібність завжди зрідні заразі.
Не крадь, а той, хто хоче все й відразу –
душею бідний, бо не вміє ждать.
Нехай не маєш ні кола ти, ні двора,
та не підносся навіть на зневазі.
Не жебракуй з грошима у оазі
чи навпаки – то істина стара.
Не заздри, відкидай оте паскудство,
на успіх інших нізащо не ображайся.
Уму чужому заздрити стидайся,
бо блуд душевний той загубить людство.
Хай не образить думка будь-яка,
та май свою, ба попри неприємність.
Умій любити без надії на взаємність
й найщасливішим будеш ти в віках.
Не користай талант немовби туз,
бо козир – не чеснота і не кара.
Хто щедрий напоказ, той завше скнара,
сміливість демонструє ж – боягуз.
Не загордуй і тим, що ти боєць,
ні тим, що у борні ти всередині,
і навіть тим, що підкорив гординю.
Не справишся – тоді й тобі кінець.
18.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Євгена Євтушенка „Не возгордись“.
Евгений Евтушенко
НЕ ВОЗГОРДИСЬ
Смири гордыню - то есть гордым будь.
Штандарт - он и в чехле не полиняет.
Не плачься, что тебя не понимают, -
поймёт когда-нибудь хоть кто-нибудь.
Не самоутверждайся. Пропадёт,
подточенный тщеславием, твой гений,
и жажда мелких самоутверждений
лишь к саморазрушенью приведёт.
У славы и опалы есть одна
опасность - самолюбие щекочут.
Ты ордена не восприми как почесть,
не восприми плевки как ордена.
Не ожидай подачек добрых дядь
и, вытравляя жадность, как заразу,
не рвись урвать. Кто хочет всё и сразу,
тот беден тем, что не умеет ждать.
Пусть даже ни двора и ни кола,
не возвышайся тем, что ты унижен.
Будь при деньгах свободен, словно нищий,
не будь без денег нищим никогда!
Завидовать? Что может быть пошлей!
Успех другого не сочти обидой.
Уму чужому втайне не завидуй,
чужую глупость втайне пожалей.
Не оскорбляйся мнением любым
в застолье, на суде неумолимом.
Не добивайся счастья быть любимым, -
умей любить, когда ты нелюбим.
Не превращай талант в козырный туз.
Не козыри - ни честность ни отвага.
Кто щедростью кичится - скрытый скряга,
кто смелостью кичится - скрытый трус.
Не возгордись ни тем, что ты борец,
ни тем, что ты в борьбе посередине,
и даже тем, что ты смирил гордыню,
не возгордись - тогда тебе конец.
1970
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111805075
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701251
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2016
автор: Олександр Мачула