Ти встанеш стомлена
Рано-вранці
Промовиш тихо
Свою молитву
Здається іноді -
Всі ми бранці
І нам ще трохи до леза бритви.
І нам ще літо
До половини.
А що там далі
Не так важливо.
Ми наче квіти
В руках дитини:
Нас теж зрізали колись наживо.
А нам казали,
Де старт, де фініш,
Де дна немає
У цьому морі.
Колись ти просто
Усе покинеш
І щастя втопиш в чиємусь горі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701229
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2016
автор: Олександр Гриб