Не заблукати в листопаді,
Душі в дощах не потопити,
Відчути безпритульність знайди, невтішно люто вовком вити.
То зводить з розуму самотність, то сяйво місячне бентежить.
Люстерко має розколотись.
Розсипатися має вежа.
Пробач, мій янголе, зле слово, пробач сльозу, що спричинила,
Що світ зчорнила кольоровий, бо змовчати була несила.
До миру стану спонукати, час забажаю повернути.
Не покидай мене , крилатий, перенеси мене у грудень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701226
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2016
автор: Olyana