Летіло листя, падали каштани,
Злітали зорі, неслись у пітьму.
Синів туман, та скоро він розтане,
Втече від сонця, а скажіть: «Чому?»
Проміння розіллється у тумані,
Він стане жовтий, теплий, мовчазний…
І підніметься до хмаринок зрання,
Без слів, без вітру, наче він німий.
Упав каштан на вимиту бруківку,
Листок змокрілий намочив туман.
Злітались птахи вранці у домівку,
А парк усе виводив на екран.
Осіння тиша наповняла груди,
Легенький вітер колихав траву.
І на зупинках додавалось люду.
Вели батьки в садочок дітвору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701213
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.11.2016
автор: Віталій Назарук