"Ти хто?",-запитує мене моя душа,
Ти тиха річка, чи гроза,що омива водою,
Чи ти та дівчина,мов не жива і всім чужа,
І всім байдуже,але все питають,що з тобою?
Ти в ясний день буває живеш,чомусь радієш,
А потім наче чорний дим,повсюду темряву посіє,
І мов гроза вмить спалахне блискавкою в небі,
І радість йде назад,затоплює її вода в твоєму серці...
Вода з неба летить, а ти її ловиш рукою,
Ти вся тремтиш,та ніхто вже не спитає,що з тобою,
Всі десь в теплих домах,в ліжках своїх тихо дрімають,
А ти під тим дощем і куди йти уже давно не знаєш...
"Ти хто?",- запитує мене погода,
Я відповім:" Я твоя родичка,яку спіткала негода,
Та не ріка я,і не гроза,і навіть не калюжа,
Я твоя давня родичка,після пори дощів вечірня стужа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2016
автор: Рита Несстеренко