Розбивається шум об скло,
Краплі звуків стікають по рамі...
Боже, скільки води витекло,
Зі струмками, сльозами, дощами...
Боже, скільки відносять вітри,
Скільки падає листя думками...
Скільки часу чекати весни?...
І самотніми бути ночами?
Чи хтось зрозуміє у чому провина?
Чи хтось зрозуміє, чому
Курить ніч безперервно людина?
І що діється в серці йому?
***
І знову кігтиком по склу,
Вранці пошкребеться ледь чутно, трішки,
І тихенько згорнеться в кутку
Самотності сіра кішка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2016
автор: Андрій Лютий