Палають вогненні язики,
Облизуючи швидкі темні хмари,
І не перепона їм гори та ліси,
І не перепона моря та океани.
Хаос стихій захопив світ,
А також хвороби, голод, війни
Й буревії злих почуттів
Свистять нестримними вітрами.
В наших грудях сила тих вітрів,
Кожен подих вливається в загальний,
Кожна думка іскриться, димить
Спалахуючи в нову реальність.
Ми ненависті творці,
Так само любові, щастя та радості,
Між собою брати і сестри
Від ворожнечі самі ж страждаючи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2016
автор: Сильчук Назар