Найважча робота – це бути людиною,
Здолати усе із рівненькою спиною,
Не бути гнилим і не гнутись зрадливо
Щоб біля корита триматись грайливо.
І маски міняти при кожнім режимі,
Зовсім не важливо – червоні,чи сині.
І гладити руку комусь волохату,
Ще й щоки по черзі комусь підставляти
Та крихти збирати із панського столу,
Ті, що пан змітає із нього додолу.
Найважча робота – людиною бути,
Ніколи не мати у собі отрути,
Не рватись до блага любою ціною,
Любити / і різних/, хто поряд з тобою.
Важливо, як ситий з маленької скибки,
Буть голосом чесним сердечної скрипки,
Та ще не кричать завжди: мало і мало!
А щоб, як в Ісуса усім вистачало.
Найбільші скарби вже не варті гроша,
Якщо у людини нелюдська душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700933
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2016
автор: Шостацька Людмила