Як різні пори я жду зиму,
А ця – ну точно божевільна:
Листопад в пояс завалила,
Без світла, онімів мобільний.
Село завіяне завмерло,
Лиш де-не-де пташина змерзла,
Із коминів – димок химерний
І ніч без міри довжелезна.
Вже тричі сніг вожу на собі,
А він все новий прибуває,
Як ніби дна нема у торбі,
А небо сипле і не знає.
Зима лютує, не спинити,
Куди не глянь - надула гори,
Хто ж міг її так розізлити,
З ким були в неї якісь спори?
Немає сліду на стежині,
Колеса в стані безробітних,
З усіх сторін б’ють по людині
Такі прогнози непривітні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700736
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.11.2016
автор: Шостацька Людмила