Перший "роман", перша спроба написати велику прозу. В 2012 власними силами видав 9 примірників, потім ще десь 30. За допомогу з виданням безмежно вдячний пану Костянтину (на жаль, прізвища не знаю), він працює в університетському видавництві нафти й газу в франику. Книжечка б не вийшла без обкладинки, яку намалювала Настя Витрикуш. Фото Марії Скринник.
знайти твір можна за посиланням
https://vk.com/topic-119956542_34138139
*
Твоє ім’я - найкращий початок, бо з нього все починається. Воно ідеальне, бо зародилось ще при створенні Всесвіту в краплі води. Їй судилось впасти на твої долоні й скотитись по лінії життя у Вічність.
*
- Мені подобається кава, - сказав задумливо Кайс, - на дні чашки лежить чорна пустеля, на сипучих хвилях якої можна вгледіти каравани верблюдів-дромадерів. Чорне забарвлення дає їй волога, яка через декілька секунд випарується, і піщинки стануть майже прозорими, як скло. Уявляєш? А вітер може переносити їх на сотні й тисячі кілометрів. Можливо, пилюка на твоєму підвіконні – із Сахари.
Лейла посміхнулась. Його фантазії інколи доходили до такого абсурду, що сонце перетворювалось в коричневе зерно cacao з роду Theobroma.
*
Вони обнялись, а разом з ними їхні аури, які утворили велике червоне серце. Воно сяяло на всю кімнату. Його промені долітали до сонячних десь на заході, і, з’єднюючись, утворювали тонку червону нитку, яка проходила через руки й зав’язувалась у міцний вузол.
*
Такий сум виникає в людей, за деякий час до самогубства. Від нього не можна нікуди сховатись, не можна залягти на дно, не можна ввімкнути світло. Він всередині тебе, як чорна діра, що поглинає всю радість, висмоктує всю кров і життя. Робить пустим. Абсолютно. Таке дивне відчуття виникло в нього, коли він повертався з лікарні, і вже не покидало надалі. З часом воно тільки збільшувалось. Робилось нестерпнішим, нестриманішим, всепоглинаючим і т.д. Кайс за тиждень страшно схуд і зблід. В його очах вмістилось би дві безодні. У смерті Ліси він винив себе і тільки себе. Якби він приїхав посеред ночі – вона б вижила? Якби зранку не подумав таку дурницю – вона б вижила? Якби відніс її на руках – вона б… Якби він швидше – вона… Не вистачало сил думати. Він плакав знов чорними слізьми. Ними він писав, як чорнилом, “Смерть, смерть…” Як ворон, він кружляв по своїй квартирі й не знаходив місця. Клював собі очі, бо ж “це я винний, це я…” Як це страшно - Смерть. В голові все крутилось: і ворон, і Кат, і… і Лейла і Діана. Про Діану він взагалі забув. Коли поцікавиться в Лейли “де вона”, та відповість, що поїхала вже на навчання в інше місто. Коли спитається “як вона”, Лейла промовчить. В цьому мовчанні він почує: “Смерть, смерть…” Насправді Діана теж лежала в лікарні, але не в цій, що Ліса. Симптоми схожі.
Ще один день і Кайс готовий буде сам потиснути руку Смерті, аби лиш Діана не померла. Заради Лейли він готовий зараз на все. Бо все, що він зараз мав – це Лейла. Почуття вини його роз’їдало зсередини. Ще одної смерті він не витримає. А якщо Діана закінчить так, як і Ліса. Але чому він шукає між ними звязок? Між їхніми хворобами? Може, це лиш простуда? Тут він хитав головою, потім вдаряв нею об стіну. Відповідь. Відповідь. Відповідь. Поступово всі запитання втратили свою вагу й відмерли. Залишилось тільки одне: “Як врятувати Діану і Лейлу?”. Про свій порятунок він чомусь не думав. А він існує? Мабуть, так. А, може, ні. Кайс, повний чорного смутку й рішучості, в полоні меланхолії, задумав план порятунку. Він полягає в тому, щоб викликати Ката і підписати договір. Ціною життя – є життя. Кайс і так думав про самогубство останній тиждень і він все-таки зробить цей перший останній крок. Ні, страшно не було. Порівняно з цим відчуттям, яке в нього зараз, страх – легка форма щастя. В такій атмосфері писав Лавкрафт свої містичні шедеври. Кайс абсолютно усвідомлював, що робить. Це самоспалення, самопожертва на благо іншим. Все обдумано. Все вирішено: він дізнається, як викликати його і найближчим часом виконає цей ритуал з усіма відьомськими і релігійними умовами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2016
автор: a.dankiv