Ти життя мого – повість

       

Тінь  дитинства  і  
Небо  ти  моє,
Той  рожевій  шлях  кровний.
Світанковий  плин  
хрещенням  встає,
Сонечком  життя  –  сповни…

Є  казкова  даль  –  
промінь  там  ряхтить,
Вічного  життя  пісня…
Таїна  віків  
у  душі  дзвенить  –
Жертвенне  горіть  вмінням…

У  громах  озвись,  
туги  скинь  сльозу
Із  дерев  моїх  весен…
Вітром  приторкнись,  
мов  би  наяву,
Просідей  зі  скронь,  бесід…

Променем  своїм  
обігрій  мене
І  заглянь  в  мою  душу,
Чи  не  я  твій  друг?  
Хай  печаль  мине  –
Чути  лиш  тебе  мушу…

Не  життя,  як  без  –  
Неба  у  Христі:
–  чи  прощання  тче  вирій,
–  посмішку  пошле  
в  краплі  на  листі
     ніжних  і  земних  лілій.  

Тінь  дитинства  і  
Небо  ти  моє  –
Ви  душі  свята  Совість.
Світанковий  плин  
хрещенням  встає,
Ти  життя  мого  –  повість.

03.10.1998р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700647
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2016
автор: Променистий менестрель