Тінь дитинства і
Небо ти моє,
Той рожевій шлях кровний.
Світанковий плин
хрещенням встає,
Сонечком життя – сповни…
Є казкова даль –
промінь там ряхтить,
Вічного життя пісня…
Таїна віків
у душі дзвенить –
Жертвенне горіть вмінням…
У громах озвись,
туги скинь сльозу
Із дерев моїх весен…
Вітром приторкнись,
мов би наяву,
Просідей зі скронь, бесід…
Променем своїм
обігрій мене
І заглянь в мою душу,
Чи не я твій друг?
Хай печаль мине –
Чути лиш тебе мушу…
Не життя, як без –
Неба у Христі:
– чи прощання тче вирій,
– посмішку пошле
в краплі на листі
ніжних і земних лілій.
Тінь дитинства і
Небо ти моє –
Ви душі свята Совість.
Світанковий плин
хрещенням встає,
Ти життя мого – повість.
03.10.1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700647
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2016
автор: Променистий менестрель