Поглянь на схід, там небо червоніє,
Проміння чеше хмарочкам косу,
Повітря чисте, аж душа п’яніє,
Трави вмочили личко у росу.
Бере розбіг легенький східний вітер,
Очерети співають про любов,
В росі проміння відбирає бісер
І вишиває новий килим знов.
Цей килим буде вишитий для роду,
Вже в чистім небі сонечко встає.
Схід чистий освітився на погоду,
Він нам надію завжди подає.
І схід його не можна зупинити,
Це наше щастя з сонечком встає,
Хоч стільки сліз за волю вже пролито,
Але наш рід ніхто уже не вб’є!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700637
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2016
автор: Віталій Назарук