Ненависть до себе переросла в релігію.
Роки вирізьблюють всередині тунелі,
У котрі заповзають страхи. Їх сповідую.
Готую світу своє серце на вечерю.
Це зайвий шепіт, скиглення і більш нічого.
Ми тішимося основним інстинктом.
Мистецтво помирає у очах німого.
І відбивається на душах принтом.
Краса примарна, глибина незрима.
Вітри розносять попелище у пустелі.
Вся наша екзистенція подібна диму,
Що проникає під закриті двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700605
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2016
автор: Night