Кременистий шлях

 

Нічого  не  дзвенить  в  кишенях  –
Хіба  сніжинок  мрійний  хміль?
Ще  за  пройдешнім  квилить  біль
І  на  губах  те  й  досі  ймення...

Й  та  воля  –  юності  акорд...
Чи  взнаємо  с  тих  пір  щось  краще?,
Над  світом  домінує  праща,
Жирує  й  біситься  бомонд.

Скажи,  сніжинонько  моя  –
Чом  Світло  –  більшості  ще  тінь?
Й  життя  сприймається,  як  тлінь?
Політ?  –  У  роздумах  стоять...

Підморгує  нічнеє  небо,
Блистить  вгорі  Молочний  Шлях,
Із  келії  глядить  монах,
А  людям  НЕБО  не  в  потребі?

Земля.  Кременистою,    дорога  –
Через  пеньки,  та  все  ж    до  Бога...

14.11.2016р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700572
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2016
автор: Променистий менестрель