Нічого не дзвенить в кишенях –
Хіба сніжинок мрійний хміль?
Ще за пройдешнім квилить біль
І на губах те й досі ймення...
Й та воля – юності акорд...
Чи взнаємо с тих пір щось краще?,
Над світом домінує праща,
Жирує й біситься бомонд.
Скажи, сніжинонько моя –
Чом Світло – більшості ще тінь?
Й життя сприймається, як тлінь?
Політ? – У роздумах стоять...
Підморгує нічнеє небо,
Блистить вгорі Молочний Шлях,
Із келії глядить монах,
А людям НЕБО не в потребі?
Земля. Кременистою, дорога –
Через пеньки, та все ж до Бога...
14.11.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700572
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2016
автор: Променистий менестрель