Невиліковна то хвороба –
писати вірші задарма,
коли давно не перша спроба
такого – стовпчиком – письма.
Кому оті слова у стовпчик,
не заробляючи й гроша,
слова римовані і точні
твоя народжує душа?
Кому несе співучу вроду,
співучих рим в хворобі тій?...
Як ширше річка – більше броду
долати слову в самоті.
Та ще й не кожен його чує:
Світ – покалічені слова.
І боже слово – слово всує,
як всує серце й голова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700468
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2016
автор: mavlail