Неспита осені печаль…
Зажура запряглась в тумани,
Гойдає вітер листя пряне,
У душу заповзає жаль
За милим літечком, літами,
Що відлітають ген кудись,
Де дві веселки розп’ялись
На ціле небо поміж нами.
Осіння тулиться печаль.
Її не шкода?.. Ні, на жаль. 6/11/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2016
автор: Lana P.