Немає у тому
твоєї вини...
Неприкаяним ходжу
по світу.
Більше я не стрічав
такої весни,
Ти пробач
за букет горицвіту.
У волоссі моїм
нитки сивини...
Довга осінь
почала сюїту.
Жбурляє вітрисько
жовті листки
Й чомусь пахнуть
вони горицвітом.
Не забути мені
твоєї сльози...
Задощило
в житті без просвіту.
За розлуку мене
не карай, не кори
І за жовті квітки
горицвіту.
Хоч на день, хоч на мить
мене прихисти
в тій оселі,
де пахне ще літом.
Скажу тобі тихо:
кохана, прости
за ті квіти,
що звуть горицвітом.
Приспів:
Горицвіт, горицвіт
Тихий зойкіт самотньої долі
Горицвіт, горицвіт
Жовті квіти розлуки і болю
Горицвіт, горицвіт
Ти не зцілиш розбитого серця
Горицвіт, горицвіт
Бо забути її не вдається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2016
автор: ОксМаксКорабель