Весна - у еміграції. Пливуть
за нею вслід хмарини кораблями.
І б’є себе у груди сонце, й плями
стають помітні, як фальшива суть.
Птахи – що вої: вірні й навісні,
у перельотах гинуть над морями,
і марять ухопитись якорями
закляклих лап хоча б за край весни.
…А там – вбереться лютий в свій колет:
натужна урочистість, білий траур…
І вже посмертно - тонкогубі трави
й вербовий золотистий еполет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700250
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.11.2016
автор: Любов Матузок