***
Ти виріс із себе: з моделі – вітрильник. І в штормі
довірившись небу, облиш сталі правила й норми.
Ти можеш змінити і зачіску, й прізвище, й лінзи,
а слабкість свою одягнуть у відваги залізо:
тебе ще лякатимуть люди - зречуться щасливо,
ти - вартий обставин, то ж спробуй прожити сміливо.
Життя - неомірне: ні оком не змірять, ні роком.
Ти можеш не встигнути навіть із кроком широким.
Повір сам у себе! І в інших народиться віра.
Веди за собою! Робота, повага, квартира –
не все ще!..А те, що в жакеті короткі рукава –
це – збіг, парадокс, це дрібниця, це – просто співпало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700247
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2016
автор: Любов Матузок