Я лебедя сумного пригостила –
На самотині озером гуляв.
І він граційно вигнув шию, крила,
У тихім танці вдячно закружляв.
Зворушливо, божественно-красиво,
Неначе ангел нам явив себе.
Хотілось плакати від того дива
Й молитися на небо голубе…
Буває так, що світ увесь немилий.
Безодні манять невблаганні очі.
Згадай тоді цей тихий танець білий
І раптом жити знову так захочеш!
12.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700241
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2016
автор: Ніла Волкова