У світанку бузковім
догорає пристрасть,
почуття вже не питають ні серце, ні душу,
не захоплюють з головою,
не володіють близькістю,
не дають волі,
лише завдають нестерпного болю.
Та хіба це може так тривати вічно?
Не пізнала її, бо боялась,
а вона буває гасне, як вогонь,
не витримує любові натиск.
Бо не завжди підвладна,
любить, щоб її завойовували
кожного разу, як вперше.
Мабуть, тому і не пізнала смаку любові
у світанку бузковім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2016
автор: Svitlana_Belyakova