Пустеля... пекельний сонця диск,
Життя гартує, беручи в облогу...
Ти всім щось винен, кожен хоче зиск
Отримати, підставить не плече, а ногу...
Піски сипучі невблаганно поглинають час,
А міражі розкришують твою надію...
Пустеля, майстер знищення, але й оаз
Колиска, що чекає на пророка, чи месію
А караван іде, торуючи свій шлях
І гавкіт псів лиш додає йому наснаги.
Той караван - душа у вічності в гостях,
Хто вірить в душу не відчує спраги...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700213
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2016
автор: Ірин Ка