Моя мова світанкова,
Ти, мої судини.
України загадковий,
Корінь пуповини.
Соковита, повновида,
Як груди дівчини.
Світла таїнством налита,
Як квіти калини.
Тебе нищили кровино,
Тебе мордували.
Зайди дикі погодинно
В степах ґвалтували.
Твоя доленька бідова,
Зневага і кпини,
Моя росонько ранкова,
За які ж провини?
Тебе ядом напували
На глум підіймали.
Як прокажену цькували,
Лихої години.
Ти ж, як птаха та міфічна,
Наче й не вмирала.
Твоя доленька трагічна,
Із попелу встала.
Ген веселка понад Дніпрем,
Розкинула руна.
І в узорах і палітрі,
Наче дівка юна.
Знов волошка синя в житі,
Знов ручай у лузі.
Дощові хмарки в блакиті,
Й Сонечко на прузі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2016
автор: Микола Миколайович