Це не зі мною було тобі складно
Це з тобою було надто просто
І чинив все доволі безладно
А ще клявся кохати вічно
Літ так надцять чи дев'яносто
Та упала наша фортеця.
Розвалився замок з піску
І збирати вже нам доведеться
Оцю суміш брудну та в'язку
Ще у місяці серпні жаркому
Загубилась моя рукавиця
І в полоні кохання п'янкому
Тоді впала наша столиця
Може й справді зі мною так складно
Може й хотіла я неможливого
Та посміхався він так принадно
Покохала його.Сумного й щасливого
А ти казав що чекатимеш вічно
І кохатимеш літ дев'яносто
Та брехав ти мені. І циклічно
Мені з тобою було надто просто
Як могла не розгледіть байдужість
Чи то пак "пофігізм" без цензури
Проявив лише раз свою мужність
Жовтень місяць.Мій день конфітури
Ти прийшов без запрошення зовсім
І приніс золоті орхідеї
Але трапилось щось і невдовзі
ти зрадив мене.Й ідеї
Ти покинув коли я кричала
І кляла це кохання грішне
Ти покинув коли вмирала
І чекала на слово втішне
Я лякалась себе і свого почуття.
І я думала....Ти моя воля
Але знаєш тепер не віддам я життя
Бо я знаю давно.
Що Лиш Він-моя Доля
Знову мене звинуватиш у всьому
Що це нібито я не кохала
Але знаєш проблема не в Ньому
Бо його я тоді ще не знала
Це лиш ти себе вів як та юнка
Не моя була роль чоловіка
І тому я зайшла за лаштунки
Де вмирала любов.Як каліка.
Це не зі мною було тобі складно
Це з тобою було надто просто
І чинив все доволі безладно
А ще клявся кохати вічно
Літ так надцять чи дев'яносто
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2016
автор: Sindicate