Віриш, що треба би посмішку взяти
В шлях, де одні тільки кулі і зради?
Наче одежу її одягати.
Вчитися щастю, давати поради.
Паспорт би треба закинути в море,
Може, втопився б з ним біль, розпач, сльози.
Знаю - ти вдома... Лиш в себе... Не хворий...
Бачиш - в нас дощ... А у вас вже морози...
Щоби не сталося - Янголом буду.
Буду я крилами всіх закривати.
Я Вас кохаю... Та певно... Забуду...
Я ж Янголя... Буду всіх обнімати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2016
автор: Відочка Вансель