Зазміїлося, причаїлося у печері
Закублилося заклубилося давнє лихо,
Чи то гаспиди, чи єхидна, а чи химера?
Та віками вже, та століттями було тихо.
Пробудилося, відродилося диво злюще,
І гримить земля і стрясається – невгамовна,
Задзвенів метал, заіскрилося бойовище,
Диму – попелу, сліз і відчаю стало повно.
І не рік не два, затягнулося синє небо,
Де той світлий день? Де срібляста ніч? Сіра мряка.
Не піде сама, не сховається та халепа,
Віднайти б її, відігнати би ту гадюку.
Де знайти його? Як покликати змієлова?
Має силу він, знає чари від долі злої.
Знає слово він, не просте, заповідне слово
І замкне змію, і не буде воля гіркою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700113
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.11.2016
автор: Траяна