НА МОГИЛІ У КОХАННЯ

Вона    з*єднала    нас    два    роки    тому.    Я  ще    досі    пам*ятаю    той    день,    коли    вперше    побачивши    тебе.    В    мене    мало    серце    не    прорвало    грудну    клітку,    від    того    шаленого    пробігу,    що    воно    розпочало    тільки-но    я    побачив    ті    очі,    які    закарбувалися    в    моїй    пам*яті,    очі    які    не    давали    змогу    мені    піддатися    володінню    Морфея.    Того    ж    дня    я    таки    не    зміг    підійти    до    тебе,    заговорити,    хоча    бажав    почути    твій    голос,    але    не    зміг.    В    той    день    був    твоєю    тінню,    насолоджувався    твоїмі    спокусливими    рухами    тіла,    як    ніжно    ти    торкалася    пелюсток    троянд,    в    той    момент    я  відчував    твій    подих    на    моєму    лиці,    як    ніжно    пестиш    мене    поцілунками,    несеш    мене    геть    від        задушливого    світу,    туди    де    з    тобою    вдвох    віддаємоя    в    руки    пристрасті    та    спокусі...
Ранок    зустрів    на    підвіконні,    весь    час    перед    очима    була    ти    -    дівчина    моєї    мрії,    дівчина    всього    мого    життя.    Того    ж    дня    я    спромігся    все    таки    підійти    до    тебе,    але    коли    відчув    твій    погляд,    мене  охопило  оціпеніння.    Але    взявши    мене    за    руку    і    подарувавши    посмішку    (    на    мене    це    подіяло    як    електричний    струм    на    нерухоме    серце)    я    зумів    промовити:    "Привіт"(якщо    хтось        закохувався    з    пешого    погляду    вони    мене    зрозуміють.)    А    потім    життя    набрало    обертів,    шалено    летіли    дні    і    ночі.    Здавалося    ніщо    не    взмозі    зупинити    ці    давно    омріяні    дні    кохання,    котрі    ми    проводили    разом.    
   І  ось  одного    дня,    моє    серце    відчуло    біль.    Він    почав    зростати,    оволодів    моїм    тілом    і    місто    почуло    крик,    який    здавалося    породив    божевільний,    він    ніс    в    собі    печаль...    
Наступні    дні    я    зачинився    від    свого    світу,    мене    ніщо    не    цікавило,    ніщо    не    мало    змогу    покинути    мою    кімнату,    де    стільки    часу    я    провів    з    мрією.    Тепер    ліжко    почало    втрачати    тепло    тих    пристрастних    ночей    поцілунків.
Але    сьогодні    прокинувшись        я    відчув    запах    гниття    і    зрозумів    вона    померла.    Пішла    та    єдина    яка    ще    була    взмозі    нас    поєднати.    Взявши    лопату    я    поховав    її    на    пагорбі    де    вперше    ми    разом    зустріли    світанок,    де    ми    поклялися,    що    кохання    -    то    навіки.    Разом    з    нею    поховав    й    спогади,    бо    крім    болю    вони    нічого    не    принесуть.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2016
автор: ПАТРІОТ