Наплутано... як у коробці з пряжею.
То весело, то сумно. Все це наживо.
То спиці, то гачки... Переплелося,
а розібрать - не вистачає злості,
не вистачає сили і терпіння,
і страх вже очевидного прозріння.
Бо, що не нитка, то однак од мене:
сама омана і сама натхнення.
Своїми власними руками намотала
клубків стонадцять хворої уяви.
Тепер плету, розплутуючи пряжу,
а час покаже...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2016
автор: Meggi