Попросила донька маму, щоб благословити.
Та – у відповідь: «До храму, в Бога йди просити».
Довіряю рідній мамі, як завжди бувало.
Я була уже у храмі, й з милим шлюб узяла.
Тут цимбали враз заграли, що вода карнизом
Полилась потічком, впала ізгори донизу.
Загриміло все весілля у веселім ритмі.
Коломийки до застілля каблуками биті.
Те весілля, та забава задзвеніла в горах,
Хай же милі молодята не відають горя.
Не в ліщині соловейко свою пісню піяв,
То так ніжно із сопілки Вася ноти сіяв.
Ще кларнет із барабаном виділялись звуком,
Тільки перший віртуозно, ну а другий гупав.
Розбудили ці музики всіх любов природну,
І понесли мрійні хвилі світом благородним.
Радий батько лебедятам, і радіє мати,
Несли квіти і дарунки, молодят вітати.
Бо дітей сімейна доля піднялась на крила,
І в таночку-коломийці їх життя скріпила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2016
автор: Микола Поділля