Вона є тим що зветься досконалість,
Вона єдина і найбільша моя слабкість,
І лиш вона з вогню пожежу запалила,
І лиш вона допомогла розправить крила...
А я не думав і не мріяв і не знав,
Що щастя близько, я його трокнувся, я дістав,
Люди сліпі і я небачив що під боком долю грів,
Та я протверезвів, прокинувся, прозрів...
Вона не зіткана із моїх мрій,
Вона не лишиться у пам'яті моїй,
Вона залишиться зі мною наяву,
Моя кохана, я тебе люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2016
автор: Давид Мрійник