Як себе я караю... І з доріг виглядаю.
Як же міг ти так рано піти?
Я нікого не лаю, просто думаю, знаю,
Що могла врятувать від біди.
Я ж могла захистити, я могла не пустити,
Бо, як мати, я мала права.
Як же далі з цим жити, і собі як простити? -
Недоречні утіхи слова.
Не могла я спиняти, не могла тоді знати,
Що вже в нас почалася війна.
Я повина прийняти: ти пішов захищати,
Але доленька наша гірка.
Маю в серці тривогу і біжу на дорогу,
Бо по ній, певно, будеш іти.
Я тебе виглядаю, хоча добре я знаю:
Ти полинув у кращі світи.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oVaAO8tW37U[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699862
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2016
автор: Ольга Калина