Ми обидві захворіли – я і осінь,
Дощ щодня, як нежить, дошкуляє нам,
Осінь сонце обігріти щиро просить,
І жаліється на вітер небесам…
Я і діва русокоса засмутились,
Враз змарніло листя жовто-золоте,
Голі верби у скорботі нахилились,
Бо зима довкілля скоро замете…
Вкриє білим снігом гори і долини,
Льодом заморозить ріки і ставки,
Сильні хуртовини й білі сніговії
заметуть дороги і вузькі стежки…
Де ж нам взяти сили і довготерпіння
зиму пережити, і красну весну
радісно зустріти сонцем і цвітінням,
мирним небом не у мріях – наяву…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699740
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО