Пропливають клени в жовтих ластах,
залягають на осіннє дно -
мушу листопад на рік відкласти,
не захочу - щезне все одно.
А коли спливе наступна осінь -
золото вдихатиму грудьми!..
Дочекаюсь!..Завтра заголосить
першогрудень всохлими слізьми
за моїм дозим'ям, серцю любим,
де і сум звучав, як барвний лад...
То ж до зустрічі!...Кусають губи
незабутнє слово "листопад".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699662
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2016
автор: Любов Матузок