Сама собі всміхаюсь, як дурне дівчисько,
від любові, як хвиля коливаюсь.
Аж оглядаюсь, ніхто не бачить,
хоча мені й байдуже, не переймаюсь.
Всміхнена, мрією віднесена в кращі краї,
де панує любові країна,
де немає смутку, лише надії.
Жінці так трохи треба, квітку мрії,
щастя ковток, промінь в майбутньому,
як довгоочікуваний любові крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2016
автор: Svitlana_Belyakova