Не падає сніг. Ця осінь його не любить.
Не шарпає вітром нашу останню мить.
Бо гра полягає у тому, хто перший згубить
І спогади, і все те, що кому болить.
Не віриш мені? Подивись, як танцює злива.
Шалені великі краплі стрибають вниз.
Я вперше в житті з тобою така щаслива!
Я вперше забула, що в серце встромили спис.
Не хочу назад. Там ріжеться все по живому.
Розбиті світи, розірвані навхрест мрії.
Я просто ніколи про це не казала. Нікому.
Та знаєш, той спис, мене ще і досі гріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2016
автор: Svetok